Слова важливі, а коли їх промовляють на саміті з клімату вони стають ще важливішими, а коли їх промовляють на саміті з клімату президентом якого став нафтовий магнат вони набувають особливого значення. Цьогорічний COP28, який очолив Султан Аль Хабер, виконавчий директор Abu Dhabi National Oil Company (Adnoc) у країні, яка збудувала своє на викопному паливі, обговорювали всі журналісти задовго до його початку. «Що ви таке говорите?!», сказав президент Аль Хабер, на п’ятий день саміту під час прес-конференції, на якій зібрав журналістів аби підтвердити свою вірність науці, після того як в одному з документів було викрито інформацію про його негаціонізм. «Що ви таке говорите?!», президент Аль Хабер запросив в Дубаї тисячі представників з галузі викопного палива, побивши цим всі рекорди. 

Ми не можемо різко відмовитись від всіх видів викопного палива (це добре пояснює Стефано Казеріні в інтерв’ю) і виключити компанії в галузі oil&gas з діалогів про глобальне потепління — це було б не вигідно для кого, хто є частиною проблеми і може стати важливим гвинтиком для її вирішення. 

Саміти COP були і будуть чудовим прикладом демократії, але 2456 лобістів викопного палива на найбільш важливому “кліматичному” заході року — це вражаюча і незрозуміла кількість враховуючи той факт, що минулого року в Шарм-ер-Шейху їх було близько 600. Той самий саміт СOP, на якому окремо від переговорів про зелений перехід, створювалися домовленості  про газ і нафту. Підтвердженням цього став новий звіт від Climate action проти дезінформації, згідно з якою в Дубаї промисловість викопного палива розгорнула “медійну і систематичну політичну кампанію аби скерувати глобальні зусилля, направлені на поступове вилучення викопного палива, в іншому напрямку». І в них це вийшло. Наприклад, в остаточному тексті було визнано роль так званого перехідного викопного палива з метою гарантувати енергетичну безпеку в коротко-середньому періоді.

Крім того, під час другої частини переговорів організація ОПЕК (організація країн експортерів нафти) вирішила показати м’язи і «потопила» всі амбіційні чорнові домовленості, прибравши таким чином поняття phase-out (поступове вилучення) викопних енергетичних джерел. Це саботаж, який за словами спостерігачів був майстерно зоркестрований Росією, одним із головних виробників і експортерів нафти і газу у світі.

Подивимося на передумови. Драматичні події, які день за днем відбувалися на саміті, затьмарили хороший початковий результат фонду Loss and damage, який все має у своєму розпорядженні скромні ресурси (700 мільйонів) порівняно з реальними потребами (мова йде про мільярди) найбідніших країн і менш відповідальних за надзвичайну ситуацію з кліматом. 

Ось чому  остаточну домовленість на COP 28, якою б м’якою вона не була порівняно з текстами в обігу в перші тижні, можна видихнути з полегшенням і впевнено назвати її історичною. Вперше за 28 років в документі конференції ООН з клімату було чітко прописано всі джерела викопного палива, які через викиди парникових газів остаточно зіпсували клімат на планеті. Якби їх не прописали — це стало ще б однією перемогою Владіміра Путіна, здатного вплинути на COP 28 навіть не будучи на ньому присутнім. Це величезний результат, враховуючи на попередні очікування.

Завершився саміт з клімату, на якому слова стали не лишем ключем переговорів (як зазвичай), але й емоційним термометром намірів цієї скупої і заплутаної до останнього моменту події. Мрія про phase-out, привиди phase-down (їх поступове зникнення), сумніви щодо майбутнього CCS (забирання і сток CO2, про яку згадували в домовленості, але яке не мало значної ролі), галузі які важко знищити (для яких CCS є важливою складовою, тому що її важко конвертувати в відновлювальну енергію), джерела викопного палива і ті що можна прибрати і які ні, перший глобальний сток (Gst). Це складні, але ключові слова під час переговорів про клімат.

Врешті ключовим словом COP28 став вираз «transitioning away», який говорить про вихід і поступове віддалення від газу, нафти і вугілля.  Це процес, який згідно зі статтею 28 заключного документу мусить відбутись «справедливо, правильно і рівномірно» (успіху тим, хто захоче інтерпретувати значення цих загальних понять) і пришвидшитись в «це критичне десятиліття з метою досягти нуль викидів до 2050 року, згідно з науковими даними» (Ipcc).

Джон Сілк, голова делегації Маршальських островів, назвав домовленість досягнуту під час саміту COP «каное зі слабким дном і повним дірок». Але потім він додав, що «треба пускати його за водою, бо не маємо іншого виходу. Припливи забирають наші береги. Наші колодязі наповнюються солоною водою. І наші сім’ї знаходяться під ризиком». Заява, яка чудово підсумовує двоякий стан душі маленьких острівних країн і всіх держав, на які впливає зміна клімату.

Transitioning away — компроміс, на який пішли 200 країн, є чимось середнім між phase-out і phase-down, здатний намалювати шлях вже більш невідворотної і все більш вигідної зеленої промислової революції. Ця промислова революція згідно з засадами Global stocktake повинна базуватись на відновлювальних джерелах (які потрібно збільшити в три рази до 2030 року, енергетичній ефективності (збільшити в два рази до 2030 року), водні «low-carbon» (низьковуглецевий) і акумуляторах, не ігноруючи повністю ядерну енергетику.

Ядерна енергетика вперше ввійшла в текст COP, хоча засади Gst – як підкреслює Лука Бергамаскі, директор аналітичного центру Ecco – «не визнають ні стратегію ядерної енергетики, ні її зв’язок з нульовими викидами до 2050 року». Його позиція, насправді є маргінальною, порівняно з технологіями заснованими на чистій енергії такій, як сонячна і вітрова. 2 грудня в Дубаї 22 країни підписали договір про збільшення втричі використання ядерної енергетики до 2050 року. Італія, попри гучні заяви Мелоні, не підписала його. 

Ще один позитивний аспект фінального документу стосується кліматичного фінансування. В тексті чітко чорним по білому прописана «необхідна кількість фінансів» для допомоги країнам, що розвиваються, адаптуватись до глобального потепління: мова йде про суми між 215 і 377 мільярдами доларів в рік до 2030 року. Тим не менше, багато представників найбільш бідних країн оцінили як дуже розпливчасті слова про адаптацію, в якій не має чітко визначених часових рамок.

В будь-якому випадку можемо сказати, що враховуючи передумови і контекст, саміт COP 2023 року заслуговує на оцінку «задовільно», а може й на більше. А за що такі оцінки? Бо перш за все на саміті було знято табу щодо викопного палива. Що ж стосується зеленого переходу, то майбутнє не може і не повинне будуватись на викопному паливі і в Дубаї, попри все, про це було вказано в найважливішому тексті на рівні кліматичної дипломатії.

Ми маємо всі інструменти, технології і гроші аби стримати надзвичайну ситуацію нестримну лише частково. Іншими словами є ще надія дотримуватись порогу в +2°C глобального потепління порівняно з передіндустрійним періодом, а може навіть і +1,5°C (хоча в деяких частинах світу цей поріг вже обвалився). Наукові дані говорять, що ми не можемо так далі просуватись. Настав час політичної волі, і в Дубаї ми побачили її величезний крок вперед. 

Переклад Катерини Коваленко